Наука – багатогранна, динамічна і цікава сфера діяльності. Це царина відкриттів, інновацій, а іноді навіть зміни уявлень про світ. І хоч ми знаємо чимало жіночих імен, які вписали себе в історію світової науки, та іноді стереотипи про «чоловічі» і «жіночі» галузі все ще дають про себе знати. Щоб відзначити внесок науковиць у розвиток людства запровадили Міжнародний день жінок і дівчат у науці. З нагоди свята поспілкувалися з учасницями заходів і проєктів ГО «Асоціація Ноосфера», які обрали для себе точні науки й технічні дисципліни і щодня доводять, що талант і працьовитість не мають статі.
Дарина Проволовська навчається на магістратурі Київського національного університету імені Тараса Шевченка на спеціальності «Астрофізика», викладає фізику у приватній школі та астрономію – у кількох гуртках. А щоб закохувати молодь в астрономію, веде свій тематичний блог. Окрім того, дівчина захоплюється фотографією, відеографією, вчиться грі на фортепіано та полюбляє робити прикраси з бісеру.
Восени Дарина вже вчетверте брала участь у локальному етапі найбільшого космічного хакатону NASA Space Apps Challenge. Dnipro, і стала однією з переможниць у складі команди «Einstein’s Sect». Це вже друга перемога команди на дніпровському етапі хакатону.
Команда працювала над грою для дітей про вплив космічної погоди. «Ми в ігровій формі, ненав’язливо хотіли розповісти, що таке космічна погода, що насправді голова не болить від магнітних бур. Гра будується на ідеї ферми. А що, якщо космічна погода застане звичайну українську ферму. Україна – цифрова держава, і зараз при відключеннях електрики ми бачимо, скільки всього перестає працювати. А під впливом космічної погоди те ж радіо може не просто замовчати – воно може згоріти. У грі дідусь розповідає щось своєму онуку, і вони розбираються, як полагодити певні речі. Гравець досліджує, чому зламався, наприклад, трактор. Тобто тут поєднаний детективний формат і наукова база», – розповіла Дарина і зізналася, що з огляду на попередній досвід і рівень проєкту, команда розуміла, що має гарні шанси на перемогу. І хоч на глобальному рівні вони не увійшли до переліку переможців, але планують розвивати гру і в подальшому.
Дарина Проволовська, спираючись на педагогічний досвід, каже, що зацікавлення дітей технічними дисциплінами дуже залежить від вчителя. «В середньому 30 % учнів зацікавлені такими дисциплінами. І це дуже непогано, порівнюючи з моїм періодом навчання», – підкреслює викладачка.
Втім, попри всі зміни, у галузі все ще існують гендерні стереотипи, які важко зруйнувати. «Якою б крутою науковицею ти не була, знайдеться достатньо людей, які захочуть твою віру в людей зламати. Не кажучи вже про дівчат, які вчаться в школі, і можуть навіть не здогадуватися, що їм цікава фізика, астрономія, математика. Бо їм кажуть, що їм не має бути це цікаво», – ділиться Дарина.
Вона пригадує тренінг для вчителів, який проводив лектор-чоловік для жіночої аудиторії. «Я чую: «Оця модель машинки буде цікава більше хлопчикам», і в мене одразу змінюється вираз обличчя. Це круті науковці, доктори наук, але упередження їх не покидають. І вони навіть не думають, що це образливо і несе потенційну загрозу», – розповідає науковиця.
Сама ж Дарина навпаки намагається максимально надихати дівчат, створювати їм умови для розвитку. «Якщо дівчинка цікавиться ветеринарією, але має здібність до фізики, я спонукаю її більше дізнаватися про біофізику. Вона може рятувати тварин, знаючи, як працюють біофізичні прилади», – пояснює вона.
Своє ж натхнення дівчина черпає в українських та іноземних науковицях. Наприклад, голова відділу позагалактичної астрономії Національної астрономічної обсерваторії України Ірина Вавілова – одна з небагатьох жінок-академіків, яка стала першопроходцем у багатьох наукових процесах. Або ж Джозелін Белл, яка перша у світі відкрила пульсари, проте цю заслугу присвоїв собі її науковий керівник, і навіть отримав за це Нобелівську премію. «Мене вражає її сила. Я би з’їхала з глузду, а вона продовжує працювати», – зауважує науковиця.
Дарина зізнається: мріє, щоб науку в Україні цінували і поважали. «Я вірю, що це станеться, хоч нам зараз із цим дуже заважають. І звісно, хочеться гендерної рівності. Коли поваги до науки немає, навряд чи буде якась гендерна культура», – наголошує вона.
Сімнадцятирічна Катерина Савченко – школярка з Павлограда, навчається у місцевому ліцеї №1, а окрім того, займається у гуртку «Основи електроніки» Малої академії наук. Дівчина полюбляє малювати, читати книги та займатися програмування – створювати невеликі проєкти собі в задоволення.
Влітку Катерина брала участь у літній школі Noosphere Tech Intensive 2.0, і зізнається, що він дав для неї поштовх до серйозного інженерного мислення. «Я вперше відчула, як ідея перестає бути абстракцією і перетворюється на проєкт зі своює місією», – ділится школярка.
На технологічном інтенсиві Катерина не спинилася – вже восени взяла участь у локальному етапі найбільшого космічного хакатону NASA Space Apps Challenge. Dnipro. «Це перший мій хакатон, і саме тому він став дуже важливою і грандіозною подією для мене. Це був хакатон з глобальним простором ідей, де ти думаєш “як зробити так, щоб це спрацювало для людства найкращим чином”. Я отримала досвід командної роботи під тиском часу, навички презентації,захисту своїх робіт та впевненість, що будь-які ідеї мають право на життя», – розповідає юна дослідниця.
Команда Катерини працювала над проєктом, присвяченим системі переробки неорганічних відходів для марсіанських місій.
«Ідея народилася з простого питання: що робити зі сміттям там, де ресурси обмежені, а повернути відходи на Землю неможливо? Ми створили концепцію closed-loop системи, яка приймає відходи, сортує їх, розбирає, подрібнює й регенерує матеріали хімічними та механічними методами. У результаті сміття перетворюється на нові корисні речі: панелі, контейнери, інструменти, елементи житлових модулів, фільтри. Важливо, що вода й тепло в системі використовуються повторно, а викиди мінімізовані», – поділилася дівчина.
Хоч нині для України – не найлегший час, але дівчина намагається концентруватися на позитиві, зміщувати фокус із проблем на можливості і шукати ресурс рухатися далі, бо на її думку, навчання – не тягар, а привілей. А підтримку й натхнення Катерина черпає зі спілкування з сімʼєю і друзями: їхня підтримка – ключова у складні моменти.
За словами дівчини, на неї не вплинули гендерні стереотипи, адже вона наразі розвивається у технічній галузі.
«Я стикалася з упередженнями, що дівчата – гуманітарії,а хлопці- технарі,але цей стереотип не вплинув на мій вибір або світогляд. Я переконана, що кожен повинен робити те,що його захоплює,не зважаючи на суб’єктивність суспільства. Сучасний світ потребує різноманіття,тому в науці й технологіях важливі різні погляди, досвід і способи мислення – як дівчат, так і хлопців», – каже вона і додає: має чимало прикладів жінок, які мотивують.
«Мене надихають багато жінок у науці та суспільному житті. Зокрема, Меггі Адерін-Покок і Кетрін Джонсон – за їхній внесок у космічні дослідження та за те, що вони довели: наполегливість і знання можуть змінювати хід історії. Також мене мотивує Емма Вотсон, яка поєднує публічну діяльність із просуванням освіти та рівних можливостей. Окрім відомих постатей, мене надихають і багато дівчат у соціальних мережах, які відкрито діляться своїми досягненнями та прогресом у науці. Вони показують, що шлях у STEM – реальний, живий і доступний», – ділиться Катерина.
Наразі школярка ще в роздумах щодо майбутнього професійного шляху. Її цікавить кібербезпека, розробка ігор та комп’ютерна інженерія. Дівчина мріє заснувати власну компанію з розробки ігорі розробляти не просто розважальні проєкти, але й інтерактивні, які розповідають реальні історії і надихають користувачів.
15-річна Анастасія Лисенко – десятикласниця Запорізького обласного академічного ліцею «Козацький». Вона захоплюється біологією, програмуванням та комп’ютерною графікою, любить поєднувати науку й творчість: створювати цифрові проєкти, досліджувати, як працює мозок, і водночас експериментувати з візуальними ідеями.
Восени Анастасія вже вдруге брала участь у змаганнях з віртуального ракетомоделювання Noosphere Space Games. Каже, що щоразу проєкт захоплює її все більше.
«Мене дуже надихає спільнота учасників — їхня пристрасть до ракетобудування, атмосфера роботи над завданням та той момент, коли місії здаються буквально в останні хвилини й всі намагаються дізнатися кількість деталей та вартість ракети. Особисто мені не завжди вистачає часу, щоб повністю завершити місію, але конкурс скріншотів ніколи не обходиться без мене. Саме завдяки цим змаганням я дізналася, що таке апоцентр, перицентр, орбітальна механіка, стикування тощо й наскільки складним і водночас захопливим є шлях від ідеї до запуску», – ділиться дівчина.
Своєю головною опорою в складний час Анастасія називає родину, а натхненням – творчість, музику та друзів. «Водночас я щиро вдячна нашим захисникам і захисницям. Саме завдяки їм я маю можливість жити, навчатися й мріяти в Україні. Це дуже мотивує не здаватися й робити свій внесок у майбутнє», – підкреслює дівчина.
Серед жінок, які надихають, школярка називає освітню діячку зі свого рідного міста Сєду Власову, яка створює у Запоріжжі освітні простори й ініціативи для підлітків. Це приклад того, як одна людина може змінювати середовище навколо себе й давати молоді віру в себе та свої можливості.
Анастасія каже, що сама не стикался з гендерними стереотипами, але вважає знання, наполегливість і результативність найкращим способом їх розвінчати. Щодо майбутньої професії, то дівчина хоче пов’язати життя з медициною.
«Мене особливо цікавить нейронаука, тому я розглядаю шлях нейрохірурга або пов’язаної із цим спеціальності. Моя велика мрія — допомагати людям і водночас розширювати межі наших знань про те, як працює людський мозок», – ділиться Анастасія.
Команда Noosphere надихається жінками й дівчатами, які руйнують шаблони, розвивають українську науку і доводять: талант не залежить від віку чи статі. Бажаємо кожній мати підтримку близьких, повагу й визнання широкої аудиторії та успіх, незалежно від обраної галузі.
